- «Тату, на фронті багато поранених, їм треба допомогти», — казав під час останньої зустрічі з батьком сапер батальйону «Вовки Да Вінчі» 22-річний Давид Іщенко з Ладижина.
- Хлопець просив батька спробувати створити Центр для відновлення його побратимів. Хотів, аби це було на Закарпатті, його улюбленому місці відпочинку.
- За життя сина батькові не вдалося втілити його мрію, зробив це після загибелі дитини. Наскільки непросто це далося батькові, він розповів журналісту «20 хвилин».
Валерій Іщенко — так звати батька Давида. Про нього журналісту «20 хвилин» розповіла вінницька волонтерка Лариса Полулях. Було це рік тому. Пані Лариса говорила про намір чоловіка створити Центр для оздоровлення військових. Це від неї уперше почув, що таку мрію виношував його син — боєць батальйону «Вовки Да Вінчі», студент «Львівської політехніки» Давид Іщенко.
Задум дуже гарний, але так само дуже — непростий.
«Зірка Давида» — садиба для оздоровлення військових
Перша розмова з Валерієм Іщенком запам’яталася тим, наскільки важко він переживав втрату сина. Чоловік, якому уже за 60, не стримував сліз. Як тільки згадував якийсь епізод про Давида, починав гірко плакати.
— Тату, на фронті багато поранених, — згадував він слова Давида під час їхньої останньої зустрічі. — Було б добре створити для них Центр, в якому поранені хлопці могли б відновити сили.
Давид мріяв, щоб це було у Закарпатті. Саме там до війни не раз відпочивав разом з батьками.
«Поїдь, подивився, поговори з людьми, можливо, вдасться знайти земельну ділянку, оголосимо збір коштів, трохи хлопці скинуться…», — ці слова сина батько пам’ятатиме, доки житиме на світі.
Вони попрощалися і Давид поїхав до побратимів. Батько продовжив займатися волонтерськими справами, він робив це з перших днів війни. Поїздку на Закарпаття відкладав, як каже, з дня на день.
20 травня 2023-го стало чорним днем для їхньої сім’ї — батьки отримали повідомлення про загибель Давида.
— Я зобов’язаний був зробити те, що просив мене Давид, — каже Валерій Іщенко.
Тепер він запросив приїхати на Закарпаття, побачити садибу для відпочинку й оздоровлення військових. Пан Валерій надіслав знімок будівлі.
При вході видніється напис «Зірка Давида» — таку назву має відпочинковий заклад, зареєстрований у формі приватної садиби. Розташований він у курортному селі Велятино, що за три кілометри від міста Хуст. До речі, у садибі «Зірка Давида» уже приймали на відпочинок перших військових із району бойових дій.
Приїхати сюди можуть також цивільні. Ось що розповів про форму й організацію перебування співрозмовник.
Є можливість отримати 46 процедур
Приватна садиба «Зірка Давида» має можливість приймати людей тільки на оздоровлення. Валерій Іщенко каже, що запрошує військових приїжджати зі своїми рідними. Найперше запрошує побратимів сина з батальйону «Вовки Да Вінчі».
— Я підтримую з ними контакти, але поки що не вдається порозмовляти, бо нині батальйон у гарячій точці, стримує росіян у районі Покровська, — розповідає чоловік. — Але готові зустріти військових з інших підрозділів. Недавно приїжджали батько з сином. У сина була відпустка з фронту, подзвонили, запитали, чи є можливість відпочити.
Задум у власника садиби такий: військових прийматиме на відпочинок безкоштовно.
— Хотілося б, щоб хлопці пройшли реабілітацію, можливо, це нам також вдасться, — продовжує співрозмовник.
Ліцензії на реабілітаційні процедури садиба, зрозуміло, не може отримати. Для цього потрібні відповідні умови і фахівці. Іщенко вирішив вийти з ситуації таким чином. Поруч з ними знаходиться санаторій «Трембіта». Пан Валерій мав розмову з головним лікарем санаторію. Розповів свою історію. Керівник закладу погодився приймати військових на реабілітацію у «Трембіті». За словами головлікаря, у їхньому закладі надають 46 процедур для відновлення і підтримки здоров’я.
— Нам пообіцяли знижку на 30% на всі процедури, — ділиться думками пан Іщенко. — Решту суми будемо шукати, щоб хлопці з фронту не платили з власної кишені. Для цього створили Благодійний фонд пам’яті Давида Іщенка. Спробуємо ще один варіант — будемо приймати на відпочинок цивільних. Не хочеться, щоб садиба нагадувала нашим військовим казарму. Нехай вони відчують цивільне життя, бачать поруч людей, які не були на війні, спілкуються з ними. Кошти, які заплатять цивільні, використаємо на потреби військових для оплати процедур.
За словами співрозмовника, домовленість з керівником санаторію «Трембіта» оформлять договором, уточнив Іщенко.
— За десять кілометрів від нас знаходиться відомий курорт «Шаяни», — продовжує співрозмовник. — Там є санаторій Національної поліції. Я теж побував у них. Мав розмову з головлікарем. Можливо, і вони зможуть приймати військових. Для цього треба узгодити на рівні двох відомств —Нацполіції і Міноборони. Необхідні документи для співпраці ми їм передали.
Тут створять куточок пам’яті про полеглого на війні Давида Іщенка, а також про підрозділ, в якому він воював, — батальйон «Вовки Да Вінчі» з його командиром Героєм України Дмитром Коцюбайлом, на жаль, він теж загинув у бою з російськими окупантами.
Що пропонують у садибі?
У триповерховій будівлі є 64 спальних місць. Зокрема, чотири номери розраховані на двох людей, стільки ж мають три місця, дев’ять номерів розташовані у двох рівнях: внизу вітальня, вгорі спальня, кожен такий розраховані на п’ятеро людей.
Є кухня, холодильники, морозильна камера.
— Плануємо добудувати приміщення їдальні, — каже Валерій Іщенко. — Нині можна харчуватися таким чином: або самому готувати на кухні, або йти у їдальню на базу відпочинку, вона розташована поруч з нашою садибою.
Родзинкою села Велятино є термальні води. Їхні джерела знаходяться за 500 метрів від садиби.
— Тут унікальна природа! — говорить співрозмовник. — Ліс, гори і тиша. Тихо так, що словами не передати, це треба відчути на собі. Для тих, хто приїде з фронту, це стане райським місцем. Інакше не скажеш.
Охочі зможуть побувати у місті Хуст, побачити тамтешній старовинний замок. До передмістя всього три кілометри. Недалеко від Велятино знаходиться ферма страусів, туди теж їздять на екскурсію. До курорту «Шаяни» 10 кілометрів.
До речі, відпочинок у садибі «Зірка Давида» для цивільних коштує зовсім недорого — від 300 гривень на добу.
Позичив грошей, аби розрахуватися з власником
Про те, як непросто було зібрати кошти на придбання будівлі у селі Велятино, ми розповідали у попередній публікації «Кошти за загибель сина віддає на Центр реабілітації…».
— З розрахунком дотепер ще не все вирішено, — говорить Валерій Іщенко. — Власнику садиби я заплатив усю суму. Для цього позичив грошей у людей, бо від держави ще не отримав обіцяну суну у 15 мільйонів за загибель сина. Держава виплачує частина: спершу дали три мільйони гривень, а решту суми отримуємо по 300 тисяч щомісяця. Тому я позичив у людей, аби розрахуватися з колишнім власником садиби, тепер повертаю позичку частинами щомісяця.
Як розповів Валерій Іщенко, будівлю у Велятино вдалося придбати випадково.
Оголошення про її продаж побачив торік, коли приїхав у Закарпаття шукати земельну ділянку під будівництво Центру реабілітації військових. Після розмови з колишнім власником той погодився продати. Але треба було чекати виплати від держави.
Чекати довелося довго. Першу частину грошей Іщенко отримав майже через рік після загибелі сина. Позичити у когось з підприємців не вдалося. Пан Валерій вдячний чоловікові, який погодився чекати. Каже, не кожен у такому віці, пристав би на пропозицію чекати. На той час власнику садиби було 75 років.
Про відважного патріота зняли фільм
«Батько здійснює мрію загиблого бійця, яка допоможе пораненим» — документальний фільм під такою назвою зняли журналісти програми «Радіо Свобода». Його можна переглянути на You Tube каналі. Стрічка розповідає про юнака, який був «цвітом нації». Давид з відзнакою закінчив Ладижинський фаховий коледж ВНАУ, потім так само з відзнакою отримав диплом бакалавра у «Львівській політехніці». Щоправда, другий диплом захищав уже з окопу на війні. На фронти пішов зі студентської лави.
Замість сина на війну просився батько. Однак у військкоматі старшому Іщенку відмовили, сказали вік не той. На час повномасштабного вторгнення пану Валерію було уже 62 роки.
Давид просив батьків, якщо загине, щоб поховали його у Ладижині. Хоча нині вони вже не проживають у цьому місті.
— У четвер, 19 грудня, буду в Ладижині, — розповідає Валерій Іщенко. — У цей день міськрада організовує зустріч з батьками загиблих на війні дітей. Планую також зустрітися з представниками благодійного фонду МХП. Але найперше побуваю на могилі сина.
Реквізити Фонду пам’яті Давида Іщенка
Для тих, хто має можливість підтримати військових, які приїдуть на відпочинок у садибу «Зірка Давида», повідомляємо реквізити Благодійного фонду пам’яті Давида Іщенка:
- ПриватБанк: ЄДРПОУ/ДРФО 45601707, Закарпатське ГРУ, МФО 305299,
- UA 333052990000026004043609122/
Можна також перевести гроші на карту 5169 3351 0498 0673
Телефони керівника фонду Валерія Іщенка: 098 022 54 74; 063 343 40 46
Адреса: Закарпатська область, Хустський район, село Велятино, вул. Санаторна, 121